Поезія до 4 – ої річниці розстрілів Небесної Сотні
Прокинься!..
Прокинься, брате, отямся!
Пробудись від глибокого сну,
Згадай , що в тебе є гідність,
Здійми свою руку міцну .
Бо поки живеш особисто
І більшає статку твого,
Хтось проживає у злиднях,
Не дбає ніхто про нього.
На небі вже зорі не сяють
І квітка уже не цвіте,
Загарбали все безсердечні -
Злий пес їх скарби стереже.
Невже твоє серце не плаче?
Ніщо не хвилює тебе?
Отямся, прокинься, юначе,
Стосується це і тебе!
Вже голови люди підняли,
Серця споріднилися їх,
За гідність держави стояли,
Хоробрі серця в них усіх .
І в бій без оглядки зірвались,
Хоч матері міцно тримали.
Зі своєю там смертю вітались,
Але гідність свою відстояли.
Тихенько, прислухайсь на хвильку …
Чуєш тужливе ридання -
То матір, що втратила сина,
Не спить, а волає до ранку.
А там, подивись, як старанно
І міцно притуляє до себе -
Біжить маленький школярик
Малюночок тату несе.
Забула дитина на хвилю,
Що тата його вже нема.
Питається в неньки: «А де ж він?»
Матуся його ж пригорта.
Прокинься, на ноги підводься:
Більше не буде тут підлості,
Якщо в нашім серці народиться,
Ця Революція гідності!
Григор’єва Олександра
учениця 10 класу НВК № 12
|