КОЗАЦЬКА ЗВИТЯГА
Висипали запорожці –
Лиман човни вкрили.
«Грай же,море!» - заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі,як ті гори:
Ні землі,ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають…
(Т.Шевченко «Іван Підкова»)
Таким заворожуючим та емоційним, як у пристрасних Шевченкових рядках про братців – запорожців, був виступ 11 жовтня на подвір’ї НВК № 12 спадкового козака Війська Запорозького Низового,одного із найкращих шабельників України,козака Лиса (Лисюка Володимира) разом із товариством – гуртом бойового козацького вишколу«Стрибожі правнуки».Завзяттям, бойовим гартом,силою та відвагою були наповнені не тільки показові виступи на шаблях чи ножах, а й натхненні слова славетного воїна продавню історію козацтва, традиції та звичаї козаків. Володимир Лис вже 18 років займається бойовими мистецтвами, навчає юнаків рукопашному і шабельному бою,є учасником різноманітних фестивалів, має особливу пристрасть до шабель, адже виготовляє з дерева їх сам, наслідуючи родові традиції та дотримуючись давніх креслень. Беручи участь у Революції Гідності на Майдані,Володимир відстоював право українців гідно жити на своїй землі, а воюючи в лавах добровольців на Донбасі, козак Лис не тільки з честю виконав свій обов’язок у захисті Батьківщини, а й зумів захопити трофейну зброю, зокрема шаблю, якою володів кадирівський найманець.
Вихованці славетного козака майстерно використовували козацьку бойову зброю, а саме : різні види шабель,ножів,топірців(чеканів) ,батогів (арапників), а тому прикували до себе десятки захоплених поглядів, адже на очах дітей та дорослих немовби відбувався бій з невидимим ворогом.
«Лицарська честь і відвага,гарна фізична підготовка, а головне – почуття приналежності до українства – такими рисами має володіти справжній чоловік,як захисник і своєї родини, і власної держави , - наголошує пан Володимир і додає : - А особливо в лихі для країни часи ».
Козак Лис привітав присутніх із чотириєдиним святом – Покровою Пресвятої Богородиці,Днем українського козацтва,Днем заснування Української Повстанської Армії та Днем захисників Вітчизни – ніби ланкою зв’язку поколінь, яка з’єднує і об’єднує українську націю в історичному просторі в одне нероздільне ціле, і навіть не забув привітати з Днем художника, адже саме завдяки вчителеві мистецтва МикитчукуКириловіВолодимировичу ця зустріч стала можливою. Вихованці школи залюбки підносили бойові стріли, випущені майстерною рукою Лиса,хвацько вступали в поєдинки, намагаючись позмагатись з козаком або з його учнями. А в кінці заходу зібралися біля величезного казана з козацьким кулішем,що смачно парував,запрошуючи пообідати. Діти так завзято напосілись на поживну страву, що на деякий час забули про те, що поспішають у справах, а дехто декілька разів поспіль ставав у чергу за наступною порцією. І так в цей момент всі зблизились – і учні,і вчителі, і присутні батьки, немовби підтверджуючи непереборну істину, що ніщо так не об’єднує людей в націю як спільні цінності – Військо,Мова й Віра, Історія,Традиції й Любов до того краю, де ти народився.
    
|